Дриженко Анатолій Юрійович 

Завідував кафедрою з 1992 по 1996 р.

Народився 3 травня 1937 р. у м. Марганець Дніпропетровської області. Після закінчення середньої школи в 1954 р. вступив до Марганецького гірничого технікуму і закінчив його у 1956 р. за спеціальністю «Розробка рудних родовищ». В 1957 р. працював гірничим майстром на Новоселівському кар’єрі тресту «Нікополь-Марганець». В 1957 – 1960 рр. навчався в Дніпропетровському гірничому інституті, який успішно закінчив за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин». В період навчання, з 1960 по 1962 р. працював робітником очисного вибою на шахті «Краснолиманська» в м. Красноармійськ Донецької області, а в 1965 р. – у м. Марганець на посаді гірничого майстра дренажної шахти Грушівського РУ треста «Нікополь-Марганець».

З 1966 р. починає працювати в Дніпропетровському гірничому інституті інженером, ст. інженером, молодшим і старшим науковим співробітником, завідувачем (1972) і науковим керівником (1983 – 2000) галузевої науково-дослідної лабораторії з проблем відкритих гірничих робіт, завідувачем (1992 – 1996) і професором (з 1996) кафедри відкритих гірничих робіт. З 2006 р. за сумісництвом – заступник директора Інституту з проектування гірничих підприємств НГУ.

У 1968 – 1971 рр. навчався в аспірантурі Дніпропетровського гірничого інституту з відривом від виробництва, яку успішно закінчив захистом кандидатської дисертації на тему «Дослідження ефективності використання залізничного транспорту з мотор-вагонною тягою на глибоких кар’єрах Кривбасу» (1972). У 1989 р. без відриву від виробництва у Московському гірничому інституті захистив докторську дисертацію на тему «Формування землезберігаючих технологічних комплексів діючих залізорудних кар’єрів».

За 50-літній період роботи в ДГІ-НГУ брав участь у виконанні 73 науково-дослідних робіт, з яких у 48 був науковим керівником. Особисто створив новий фундаментальний науковий напрям з формування ресурсозберігаючих маловідходних технологічних комплексів рудних і нерудних кар’єрів, який складається з обґрунтування ефективних параметрів розкриття й технологій відпрацювання крутоспадних родовищ з керованими обсягами виймання різнотипових порід протягом усього терміну експлуатації на рівні, близькому до мінімально-необхідного поточного коефіцієнта розкриву, створення нових економічних гірничотранспортних комплексів, обладнаних перевантажувальними пунктами з різнотиповими живильниками, раціональним використанням земельних ресурсів з комплексним видобутком попутної мінеральної сировини та рекультивацією порушених земель у різних напрямках. За матеріалами досліджень самостійно й у співавторстві опубліковано 453 наукові роботи, з яких 12 підручників і навчальних посібників, 16 монографій, 291 стаття у вітчизняних на зарубіжних виданнях, 134 патенти на винаходи, більшість яких впроваджена на гірничих підприємствах з великою економічною та природоохоронною ефективністю.

Основні періоди творчої діяльності: 1977 – 1981 рр. – згідно із спільним наказом Мінвузу й Мінчермету України від 12.09.1977 р., у якості відповідального виконавця, під керівництвом М.Г. Новожилова брав участь у виконанні важливих досліджень за комплексною програмою навчально-науково-проектно-виробничого об’єднання «СуперГЗК». Дослідження проводилися Дніпропетровським гірничим інститутом разом з Криворізьким Південним і Новокриворізьким гірничо-збагачувальними комбінатами та Харківським проектним інститутом «Південгіпроруда».

Паралельно у 1979 – 1981 рр. під керівництвом А.Ю. Дриженка була виконана НДР з організації відвально-хвостового господарства Південного гірничопромислового комплексу Кривбасу (ПівдГЗК, НКГЗК, ІнГЗК та КГОКОР). Наукові й проектні роботи за загальним обсягом фінансування виконувалися разом з навчальними і науково-дослідними інститутами КГРІ, ДСХІ, ДІІТ, Механообрчормет, НДГРІ, ВНДІВодГео, ВІОГЕМ, УкрсхідДІІНТІЗ, ВНІІБТГ та проектними організаціями ПівденДіпроруда, Кривбаспроект, Укрводоканалпроект, Укрземпроект і Укрмістобудпроект. На підставі проведених досліджень було виконано техніко-економічне обґрунтування розвитку сировинної бази Південного гірничопромислового комплексу Кривбасу терміном до 2020 р. з
відводом р. Інгулець у нове русло, будуванням об’єднаного кар’єру та спільного хвостосховища з упорядкованим розміщенням різнотипових порід розкриву у зовнішніх відвалах. Були обґрунтовані пропозиції з урегулювання гідрогеологічної ситуації на прилеглих територіях, комплексного вивчення стану сільськогосподарських угідь та їх рекультивації після порушення, захисту повітряного басейну від токсичних викидів пилу і газів гірничими підприємствами, охорони земельних ресурсів від порушення та відновлення їх продуктивності, обґрунтовані рекомендації щодо будівництва нових житлово-промислових об’єктів замість порушених гірничими розробками.

Згідно із завданням Промислового об’єднання «Укрруда» Мінчормета України в 1981 – 1985 рр. під керівництвом проф. А.Ю. Дриженка спільно із вказаними вище організаціями були виконані дослідження з обґрунтування параметрів розкриття й систем розробки залізорудних родовищ Південного промрайону Кривбасу.

у 1986 – 1990 рр. для кар’єрів криворізьких ГЗК були виконані науково-дослідні роботи з удосконалення параметрів системи розробки у зв’язку з їх поглибленням до 300 – 400 м. Поряд з цим досліджувалися параметри постановки відпрацьованих ділянок неробочих бортів глибоких кар’єрів у стійке довгострокове положення та видані рекомендації щодо вдосконалення параметрів внутрішніх відвалів у постійному (кар’єри № 1 і № 2-біс НКГЗК) та тимчасовому положенні (кар’єр ПолтГЗК). На кар’єрі ПівдГЗК були впроваджені рекомендації (захищено шістьма патентами України), із встановлення доцільних параметрів завідкошення неробочих і робочих уступів, способів розробки та рекультивації відпрацьованих ділянок з економічним ефектом 1633,9 тис. крб. Аналогічно на кар’єрах НКГЗК та ПолтГЗК здійснено корегування параметрів внутрішніх відвалів за трьома патентами, що дозволило отримати економію коштів у 5,2 млн крб.

В 1991 – 1995 рр. поряд з виконанням науково-дослідних робіт для підприємств південного промрайону Кривбасу були також видані рекомендації щодо впровадження нових способів розробки (11 патентів на винаходи) з удосконалення параметрів гірничих робіт на кар’єрах ПівнічГЗК; ПолтГЗК; Марганецького ГЗК; Балаклавського рудоуправління. На підставі рішення технічної ради Держуправління охорони навколишнього середовища Мінприроди України по Дніпропетровській області 1995 р. був розроблений генеральний план (схеми) комплексного розвитку Токівського родовища гранітів.

У 1996 – 2000 рр. для залізорудних кар’єрів були розроблені нові схеми виконання гірничотранспортних робіт з використанням пересувних конусних дробарок у вибоях, удосконаленням організації буропідривних робіт у процесі відпрацювання робочих уступів та їх завідкошенні при постановці у проектне положення, підвищенням продуктивності автосамоскидів у 2 – 2,5 раза за рахунок зменшення відстані перевезення гірських порід до 1 – 1,2 км та корегуванням схеми транспортних комунікацій комплексів ЦПТ на глибоких горизонтах.

У зв’язку з реорганізацією науково-дослідної частини НГУ за Наказом ректора № 120 від 30.06.2000 р. галузеву лабораторію було ліквідовано. Подальші наукові роботи проводилися групою дослідників під керівництвом А.Ю. Дриженка за рахунок держбюджетної та госпдоговірної тематики. Так, у 2001 – 2010 рр. були обґрунтовані рекомендації щодо корегування режимів гірничих робіт зі складування порід розкриву й відходів збагачення на флюсових кар’єрах Криму й Донбасу (2001 – 2002), титанових руд Мотронівського кар’єру Вільногірського ГМК (2002 – 2005), Клесівського родовища бурштину та Глухівського кар’єру кварциту (2005 – 2006). Для кар’єрів об’єднання «МітталСтіл Кривий Ріг» були обґрунтовані й втілені на виробництві рекомендації щодо відпрацювання порід розкриву крутонахиленими шарами (2007 – 2008), які у подальшому рекомендуються до втілення на всіх кар’єрах криворізьких ГЗК. Для Томаківського цементного заводу в 2009 – 2010 рр. було розроблено паспорти гірничотранспортних робіт й затверджено проект гірничого відводу з видобутку нерудної сировини в межах санітарно-захисної зони.

У 2011 – 2015 рр. відповідно до договорів з Казахським національним технічним університетом для залізорудних кар’єрів були виконані дослідні роботи з обґрунтування доцільного режиму виконання розкривних робіт крутонахиленими шарами, встановлення економічної доцільної області використання автомобільного, залізничного й конвеєрного транспорту як самостійно, так і у різних сполученнях між ними. Була розроблена й захищена чотирма патентами на винаходи конструкція крутонахильного стрічково-візкового конвеєра, здатного транспортувати шматки руди крупністю до 700 мм по ребру без додаткового дроблення.

Науково-педагогічна діяльність професора А.Ю. Дриженка за 50-річний термін відмічена такими нагородами: почесною грамотою ВСНТТ СРСР, переможець змагання по Мінвузу УРСР; бронзовою, срібною та двома золотими медалями ВДНГ СРСР, знаками «Шахтарська слава» трьох ступенів; медалями «Ветеран праці», «За заслуги НГУ», знаками «За наукові досягнення» і «За відданість університету». Він також є Лідером паливно-енергетичного комплексу України, лауреатом Державної премії України та премії НГУ в галузі освіти і науки, заслуженим винахідником України, академік Академії гірничих наук України.

За період науково-педагогічної діяльності підготував два доктори і 13 кандидатів технічних наук. На цей час керує написанням трьох докторських та трьох кандидатських дисертацій.